На сьогодні в України існує досить поширена негативна практика з боку працівників міліції - порушення права на свободу та особисту недоторканість.

Значною мірою порушення цього конституційного права кожного громадянина виявляється у своєрідному затриманні особи для перевірки документів та встановленні її особистості, що зазвичай переходить у наступний етап – затримання в підрозділі міліції чи відділенні на протязі досить тривалого часу без достатніх підстав. Основною мотивацією у працівників міліції слугує існування певної підозри, яку викликає той чи інший громадянин у правоохоронців, а якщо при собі відсутні документи, що посвідчують особу – «ґрунтовна підстава» для тримання. Неодноразово таке твердження було підтримане провідними юристами та іншими спеціалістами у галузі права.

По великому рахунку, для пересічного громадянина чи навіть юриста невідомий той факт, що хитрість працівників міліції знаходить свій вияв у «комплексному» підході до тимчасового затримання особи під будь-яким приводом, а тому підстави для тимчасового затримання слід шукати в адміністративно-правовому та кримінально-процесуальному провадженні.

Незважаючи на негативні коментарі в адресу чинного КПК України, підстави для тимчасового затримання були значно звужені та, на мій погляд, є досить гуманними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України «уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.»

Іншими словами, наведені підстави тимчасового затримання злочинця не мають такого невизначеного поняття, як було раніше зазначено у ст. 106 КПК України «при наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного».

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Водночас, терміни затримання у такому випадку, згідно ст. 263 КУпАП, складають не більше трьох годин. У виключних випадках (при порушенні прикордонного режиму або режим у пунктах пропуску через державний кордон України чи порушенні правил обігу наркотичних засобів і психотропних речовин), аналогічний термін затримання застосовується для складення протоколу, а для для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення у наведених вище випадках, термін затримання може тривати до трьох діб.

Таким чином, при зверненні до Вас працівника міліції з вимогою про необхідність пройти з ним до найблищого відділу міліції Вам необхідно:

1) посилаючись на ст.5 Закону України «Про міліцію» вимагати пред’явлення службового посвідчення;

2) обов’язково з’ясувати підставу затримання та співставити з вище переліченими випадками. Якщо така підстава відсутня – відмовитись від пропозиції працівника міліції пройти з ним до найблищого відділу міліції, оскільки Ви не зобов’язанні виконувати явно незаконні вимоги;

3) згідно ст. 213 КПК України, вимагати негайного повідомлення осіб, яких вважаєте за потрібне повідомити(повідомляєте особисто). При цьому обов’язково необхідно нагадати, що згідно ст.209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою;

4) у разі доставлення до райвідділу міліції – вимагати у відповідального за затриманих: а) запису до книги затриманих і доставлених; б) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; в) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого;

5) організувати за допомогою близьких родичів чи знайомих перевірки обґрунтованості затримання. У такому випадку, рекомендую на наступний день звернутись із відповідною скаргою до районної прокуратури, із надсиланням відповідної копії скарги прокурору вищого рівня та райвідділу міліції, працівники якого провели затримання.

У певних випадках варто скористатись телефоном довіри МВС:

Телефон довіри ГУ МВС: 044-272-19-59

Телефон довiри ГУБОЗ МВС України: 044-461-16-10

Телефон довiри СВБ ГУБОЗ МВС України: 044-256-16-75